Класичні схеми еволюції людини часто зображують шлях від чотириногих приматів до прямоходячого мисливця. Але наша історія на цьому не закінчується. Дані з генетики й фізіології свідчать: люди продовжують еволюціонувати прямо зараз – від будови кишківника до особливостей крові, шкіри й зору, про що розповідає матеріал ScienceAlert.

1. Можливість перетравлювати молоко в дорослому віці

Один із найкраще задокументованих прикладів сучасного природного добору пов’язаний із нашою здатністю засвоювати молочні продукти. Приблизно 10 тисяч років тому в деяких регіонах світу люди почали одомашнювати корів та інших пасовищних тварин і навчилися отримувати від них молоко.

Проблема в тому, що кишківник дорослого ссавця зазвичай не пристосований до засвоєння лактози. Частина наших предків мала варіанти генів, які дозволяли їм переносити молоко без розладів травлення. Це давало їм перевагу – додаткове джерело калорій і поживних речовин.

Сучасні генетичні дослідження в Європі, Східній Африці та на Близькому Сході показують, що варіанти генів, пов’язані з толерантністю до лактози, поширилися завдяки природному добору. Сьогодні, ймовірно саме тому, близько 30–35 відсотків дорослого населення світу здатні перетравлювати лактозу.

2. «Картопляна» еволюція кишківника в Андах

В Андах Південної Америки еволюцію травної системи формував уже не молочний, а рослинний раціон – насамперед картопля. В Перу вона є ключовим харчовим продуктом.

Кечуа – представники високогірних корінних народів Анд – були одними з перших, хто одомашнив картоплю. Нещодавно дослідники виявили, що це населення краще за більшість інших груп людей генетично пристосоване до перетравлення крохмалю.

Еволюційний антрополог Омер Гьокчумен (Omer Gokcumen) з Університету Баффало пояснює, що ця група має підвищену кількість копій певного генетичного варіанта, пов’язаного з розщепленням крохмалю. Приблизно з часів початку землеробства в цьому регіоні, близько 10 тисяч років тому, люди з 10 і більше копіями цього варіанта мали близько 1,24 відсотка переваги в виживанні або розмноженні в кожному поколінні.

Ця перевага невелика, але за тисячі років вона накопичується. Особи з меншою кількістю копій, ймовірно, поступово вибували з популяції, а носії більшої кількості копій – залишали більше нащадків.

3. Кров, пристосована до життя на великій висоті

Ще один приклад сучасної еволюції – адаптації до життя на великих висотах, де мало кисню. На Тибетському плато люди живуть уже понад 10 тисяч років, і це спричинило особливі зміни в їхній фізіології.

Антропологиня Синтія Білл (Cynthia Beall) з Університету Кейс Вестерн Резерв у США багато років досліджує, як тіло людини реагує на хронічний дефіцит кисню. У 2024 році вона з колегами повідомила про ознаки того, що в тибетських спільнотах сформувалися спадкові риси, які покращують здатність крові переносити кисень.

Йдеться, зокрема, про дані щодо 417 непальських жінок, які все життя жили на висоті понад 3 500 метрів. У тих із них, хто мав найвищу кількість успішних пологів, червоні кров’яні клітини демонстрували незвично високу насиченість киснем.

За словами Білл, вищий рівень насичення гемоглобіну киснем приносить вимірювану репродуктивну перевагу: саме показник кількості живонароджених дітей кількісно відображає цей ефект. Це яскравий приклад поточного природного добору в людській популяції.

4. Зміна пігментації шкіри за останні тисячоліття

Деякі сліди добору добре видно просто неозброєним оком – це колір шкіри. Вважається, що ранні люди в Африці мали темну шкіру, яка захищала ДНК від потужного ультрафіолетового випромінювання.

При переселенні далі від екватора умови змінилися: менше сонячного світла зменшувало ризик ультрафіолетових пошкоджень, але водночас утруднювало синтез вітаміну D. У таких регіонах селекційний тиск, схоже, почав віддавати перевагу світлішій шкірі.

Цього року найбільший на сьогодні масив давньої ДНК для населення Західної Євразії виявив майже 500 варіантів генів, які зазнали змін за останні 10 тисяч років. Багато з них пов’язані з відомими фізіологічними рисами – наприклад, обміном жиру, целіакією чи ризиком шизофренії.

Одним із найсильніших сигналів еволюції стали саме гени, що відповідають за пігментацію шкіри. Результати свідчать: варіанти, пов’язані зі світлішим забарвленням, ставали дедалі поширенішими. Автори вважають, що це, ймовірно, відображає добір на підвищений синтез вітаміну D у регіонах з малою кількістю сонячного світла, особливо серед землеробів, чий раціон містив небагато цього вітаміну.

5. Короткозорість і «темний бік» еволюції

Навіть те, як ми читаємо цей текст, може частково бути результатом еволюційних процесів. Короткозорість (міопія) за останні десятиліття різко поширилася. У 2021 році вчені, аналізуючи дані британського біобанку, знайшли свідчення, що цей стан пов’язаний із певними мутантними алелями – варіантами генів, частота яких зростала протягом приблизно 25 років.

Автори роботи припускають, що на це міг впливати природний добір. Хоча сама по собі короткозорість виглядає недоліком для виживання, деякі пов’язані з нею генетичні варіанти можуть давати інші переваги для розмноження.

Такий механізм називається антагоністичним плейотропізмом. Це еволюційна концепція, згідно з якою один і той самий ген може мати корисний ефект у ранньому віці, але призводити до негативних наслідків пізніше.

За оцінками авторів дослідження, тільки у Великій Британії природний добір додає понад 100 000 нових випадків міопії на покоління. Вони пропонують ширше враховувати антагоністичний плейотропізм, пояснюючи поширення, на перший погляд, невигідних для здоров’я рис у людей та інших видів.

Еволюція не обіцяє нам здоров’я

Усі ці приклади показують, що еволюція людини триває й сьогодні, але її напрямок не завжди збігається з нашими уявленнями про «фітнес» чи здоров’я. Природний добір відбирає гени, які підвищують шанси вижити й залишити нащадків, але разом із ними можуть «затягуватися» й небажані ефекти.

У світі, який швидко змінюється – від харчування до умов життя й технологій, – змінюються й еволюційні тиски, що формують наше тіло. Історія людини як виду очевидно ще далека від завершення.