Шкільний період буває важким, як для дитини, так й для батьків. Потрібно увійти в новий ритм, побудувати графік, навчитися правильно сварити та хвалити дитину за успіхи, а ще знайти потрібні слова, аби стимулювати дитину до навчання.
Не перегинайте з похвалою
Якщо дитина отримала гарну оцінку – “Ти найкраща, як ти мамочку порадувала! Люблю тебе, молодець!”, а не відповіла на уроці – ігнорування або розчароване: “Я знаю, що ти можеш краще”.
Саме так ми й знищуємо щире бажання вчитися і перетворюємо це на спектакль, мета якого – порадувати батьків. Так ми садимо дитину на гачок нашої похвали. У результаті – залежність від думки інших.
Не дружіть з дитиною за її успіхи
Так ви позбавляєте її можливості бути собою Пам’ятайте, що найважливіше для дитини – бути хорошою для своїх батьків. Тому вона легко забуде про власні інтереси, тільки щоб “ощасливити” вас та побачити таку жадану батьківську посмішку. Безумовна любов – наше все.
Не перекладайте на дитину відповідальність
Це стосується відповідальності за реалізацію ваших нереалізованих амбіцій. Дайте можливість їй йти своїм шляхом, не нав’язуйте. Тому що від безмежної любові до батьків дитина може легко і швидко втратити власні інтереси. А потім, років у 40, дуже складно відшукувати ці інтереси десь у глибині дорослої людини.
Не допускайте, щоб дитина вчилася через страх
По-перше, це назавжди втрачені стосунки. П-друге – гарантована брехня. По-третє – агресія. Ну і наостанок: чи зможете ви все життя тримати дитину у страху? Адже, якщо “попустити повіддя”, отримаєте результат – повна апатія.
Не скаржтеся на школу та вчителів
Якщо вам не подобається освітній заклад, краще змініть його. Тому що дитині дуже стресово знаходитися між двох вогнів (батьки-вчитель). А за умов, коли доводиться обирати, дитині точно не до навчання.
Не влаштовуйте допити
Не допитуйтеся після школи: “Яку оцінку отримав?”, “Ну що, руку піднімав?”. Тому що, коли ви забажаєте, щоб з вами поговорили відверто, і попросите розказати, як пройшов день, гарантовано почуєте: “Нормально, нічого цікавого”.