Дворічна Катріс Лі зникла з британського військового супермаркету в Німеччині 43 роки тому. Відтоді її батько ніколи не припиняв її шукати.

Багатьом батькам знайоме відчуття, коли у жвавому місці не можеш знайти свою дитину.

Для більшості цей жах, на щастя, швидко минає – але для Річарда Лі він триває вже 43 роки.

“Увесь мій світ розвалився в одну мить”, – згадує Річард, ветеран британської армії.

Події 28 листопада 1981 року вплинули на кожну мить його подальшого життя.

Це був другий день народження Катріс, і вони купували ласощі для чаювання в супермаркеті поблизу Падерборна.

Родина ненадовго втратила її з поля зору – а потім дитина просто зникла.

Дворічна Катріс Лі зникла з британського військового супермаркету в Німеччині 43 роки тому. Відтоді її батько ніколи не припиняв її шукати.

Багатьом батькам знайоме відчуття, коли у жвавому місці не можеш знайти свою дитину.

Для більшості цей жах, на щастя, швидко минає – але для Річарда Лі він триває вже 43 роки.

“Увесь мій світ розвалився в одну мить”, – згадує Річард, ветеран британської армії.

Події 28 листопада 1981 року вплинули на кожну мить його подальшого життя.

Це був другий день народження Катріс, і вони купували ласощі для чаювання в супермаркеті поблизу Падерборна.

Родина ненадовго втратила її з поля зору – а потім дитина просто зникла.

На місці, де раніше був супермаркет Інститутів військово-морського флоту, армії та повітряних сил (NAAFI), тепер розташована художня галерея, і там проходить Фотовиставка під назвою Missing Katrice.

Сім’я сподівається, що виставка допоможе знайти нову інформацію про її зникнення.

“Нас підвели, нас покинули, і тепер ми єдині, хто продовжує шукати нашу доньку”, – каже Річард.

У 2020 році Королівська військова поліція прийняла рішення припинити активні розслідування.

Сім’я Катріс заявила, що розслідування від самого початку було “неадекватним і некомпетентним”.

Прикордонників не повідомили про зникнення Катріс негайно, на дорогах не встановили жодних блокпостів і не робили перевірок.

Ключових свідків не опитували десятиліттями, а фотознімок підозрюваного не оприлюднювали 36 років.

Відтоді Королівська військова поліція визнала помилки в своєму розслідуванні та вибачилася перед родиною.

Ці зізнання не дуже втішили Річарда, який повернув свої армійські медалі на знак протесту проти того, як розслідували справу.

Річард із Наташею відвідали виставку художника Стю Маккензі, яка, за словами автора, демонструє глибокі емоції справи Катріс.

Він каже, що виставка має на меті допомогти зрозуміти “глибоку втрату, тривалу травму та непохитну надію, які змушують родину продовжувати шукати відповіді.

Родина сподівається, що ця виставка допоможе відновити пошуки Катріс та підвищить обізнаність на місцевому та національному рівні про її зникнення.

Водночас вони почуваються самотніми у цій боротьбі.

Королівській військовій поліції надіслано VIP-запрошення на виставку, але ніхто з офіційних осіб на неї не прибув.

Не було ані політиків, ані міліціонерів, ані армійців.

Міністерство оборони висловило свої співчуття родині Катріс.

Його речник заявив, що відділ розслідування серйозних злочинів Міністерства оборони “взяв на себе першочергову роль у розслідуванні”, і було б “недоречно” коментувати попередні розслідування.

Цього місяця Річарду виповниться 75 років, і він каже, що це може бути його останній візит на місце зникнення Катріс.

Хоча він, можливо, більше ніколи більше не прийде сюди, він ніколи не перестане боротися, щоб знайти свою дочку.

“Катріс – це перше, про що я думаю кожного ранку, коли прокидаюся, і останнє, коли я лягаю спати, – каже він. – Я ніколи не здамся”.

“У нашої родини є одна мета в житті — знайти Катріс”.