Розставання — саме по собі травматичний процес для обох партнерів. Деякі способи розірвати стосунки можуть зробити переживання набагато болючішими. Краще уникати подібних дій, якщо тільки мова не про аб’юз, коли існує загроза вашій безпеці. У такому випадку варто знехтувати цими правилами й зникнути будь-яким можливим способом.

1. Просто зникнути

Пристойна людина може дозволити собі такий варіант лише у виняткових ситуаціях. Наприклад, опинившись на безлюдному острові без зв’язку.

Або якщо їй загіпсували обидві руки й щелепу, і вона не здатна навіть відморгати абеткою Морзе, щоб повідомити про обставини.

У всіх інших випадках, якщо ви при свідомості, треба пояснитися. Партнер переживає одне з найгірших відчуттів — стан невідомості. Думка «Напевно, просто минуло кохання» у нього, швидше за все, навіть не буде першою. Адже з людиною, яка зникла, могло статися що завгодно.

І навіть якщо очевидно, що зникнення означає кінець стосунків, усе одно потрібно поговорити. Людям зазвичай потрібна відповідь, щоб рухатися далі й не гадати, у чому вони провинилися. Пояснитися — це доросла позиція. Це неприємно й складно, але необхідно.

2. Подзвонити чи написати повідомлення

Розмова віч-на-віч — це елементарна повага. А от розрив через повідомлення у месенджері — поганий тон. Людина, яку ставлять перед фактом, має право поставити питання, почути аргументи, дізнатися подробиці. Залишати її наодинці з тригерним текстом — це як кинути димову шашку у вікно й утекти.

Такі речі наче й не потребують пояснень, але все ж варто нагадати — це не так складно.

3. Попросити когось зробити це замість вас

Тут є винятки. Якщо вас переводять у новий дитсадок, а у старому залишилася любов усього життя, можна попросити маму пояснити все виховательці.

Але якщо ви вже давно не вихованець дошкільного закладу, передавати звістку про розрив через когось виглядає щонайменше дивно. По суті, це те саме повідомлення, тільки у «людській» формі.

4. Оголосити про розрив публічно

Це фактично вбивство світлих спогадів про ваші стосунки. З особливою жорстокістю. Розставання й так болюче, а якщо все це відбувається на очах у інших, додаються сором, ніяковість, тривога та інші важкі емоції.

Багато хто не готовий одразу ділитися новиною з оточенням. Людям потрібно спершу пережити це наодинці. Якщо ви вже вирішили розійтися, зробіть усе можливе, щоб не завдати партнерові ще більшого болю.

5. Поводитися огидно, щоб вас кинули

Не всім вистачає сміливості розірвати стосунки самостійно. Тому дехто обирає тактику: вести себе якнайгірше, щоб ініціатором розриву став інший. Це негуманно. Навіть якщо здається, що тим, хто кидає, легше пережити розставання, ніж тим, кого кидають, це не так.

У результаті страждають обидві сторони. А «свинська стратегія» лише затягує муки на період, поки партнер нарешті дозріє до рішення. Краще просто поговорити напряму й, можливо, не залишитися друзями, але принаймні розійтися без ненависті.

6. Бути «собакою на сіні»

Фарш неможливо провернути назад. Іноді можна усвідомити, що розрив був помилкою, розібратися в причинах і почати все спочатку. Але якщо просто «мотати м’ясорубку у зворотний бік», нічого доброго не буде.

Коли немає щирого бажання дати стосункам другий шанс, краще відпустити партнера. Це означає: не нагадувати, як було добре, не натякати, що «ще не все втрачено», не ревнувати до майбутніх знайомств. Дайте людині — й собі — час прожити розрив.

7. Звинувачувати у всьому

Такий спокус виникає майже завжди. Той, хто ініціює розставання, часто почувається винним. А найпростіший спосіб зняти провину з себе — покласти її на іншого: «Справа не в мені, а в ньому (ній), з цією людиною неможливо було далі жити».

Але це рідко відповідає правді. Можливо, вам зараз і справді нестерпно перебувати поруч із колишнім партнером. Але людина не може складатися лише з недоліків — інакше ви б у неї ніколи не закохалися. Зазвичай стосунки руйнуються не з вини лише однієї сторони. Тому краще вчасно зупинитися й не сипати звинуваченнями.