Монолітні людські фігури острова Пасхи, відомі як моаї, — одні з найвідоміших статуй у світі. Загалом їх налічується близько 900, і всі вони були вирізані та встановлені між 1250 і 1500 роками нашої ери. Коли археологи запитували місцевих жителів, як транспортували ці величезні скульптури, ті відповідали, що статуї «ходили». Історичні свідчення та фізика підтверджують: це правда.

Найвища з установлених статуй сягала 10 метрів заввишки й важила 82 тонни, а найважча мала масу 86 тонн. Переміщення таких гігантів було справжнім інженерним подвигом. Протягом останніх десятиліть науковці висували різні версії транспортування — від саней до котків. У 1980-х серйозно розглядали ідею «ходіння» статуй за допомогою мотузок, але пошкодження основ у деяких моделей змусили засумніватися у методі.

Тепер нове дослідження з використанням комп’ютерного моделювання та експериментів із реплікою моаї вагою 4,35 тонни довело: цей метод працює. Розхитуючи статую за допомогою мотузок, 18 людей змогли перемістити її на 100 метрів усього за 40 хвилин.

Дороги острова Пасхи також підтверджують цю теорію. Вони мають ширину близько 4,5 метра й увігнуте поперечне січення — саме те, що потрібно для «ходіння» статуй. Команда виявила, що дороги накладалися одна на одну й прокладалися паралельно, що свідчить про поетапне розчищення шляху для кожного переміщення.

«Кожного разу, пересуваючи статую, вони, схоже, будували дорогу. Дорога була частиною самого процесу переміщення: розчищали шлях, рухали статую, розчищали далі — і так знову», — зазначив Ліпо.

Науковці стверджують, що жодне альтернативне пояснення не узгоджується з усіма знайденими на острові доказами. І тепер скептики мають знайти хоча б одне свідчення проти теорії «ходіння». Тож якщо ви колись опинитеся на острові Пасхи, знайте: ці кам’яні велети справді «крокували» до своїх постаментів.