Нові результати моделювання свідчать, що слід від «космічного собаки» — двох яскравих зірок Великого Пса — досі впізнаваний у межах нашої Сонячної системи, — зазначають дослідники.

Астрофізики показали, що локальні міжзоряні хмари як «щільніші кишені газу» зберігають сліди давньої іонізації. Приблизно 4,4 мільйона років тому Епсілон і Бета Великого Пса пролетіли на відстані 32 світлових років. Майкл Шулл підкреслив: «це були найяскравіші зірки на небі». Їх випромінювання могло істотно змінити газове середовище.

Місцеві хмари складаються переважно з водню та гелію й виявляють незвичайну частку іонізованих атомів. Відомі джерела випромінювання, як-от гаряча плазма краю Місцевої бульбашки чи сусідні білі карлики, не пояснювали цей рівень. Моделювання змінило картину. Зірки типу B додали необхідну інтенсивність.

Команда реконструювала рухи Сонця, хмар і зірок за мільйони років. Шулл пояснив: «усі різні шматочки рухаються». Саме минуле зближення космічних об’єктів допомогло зрозуміти нинішню іонізацію газу. Потужні фотони зірок могли вибити електрони з атомів на великій відстані.

Ефект поступово слабшатиме. Вільні електрони з часом рекомбінують із ядрами. У майбутньому Сонячна система залишить межі локальних хмар. Це може змінити радіаційне середовище, адже захисний ефект хмар зникне. Така перспектива привертає увагу астрофізиків.

Результати, опубліковані в The Astrophysical Journal, підкреслюють важливість минулих зоряних зближень для поточного стану міжзоряного простору. Вони показують, що навіть далекі події здатні залишати тривалий слід у нашому космічному оточенні.