Насамперед важливо розуміти умови. Якщо немає добре опалюваного розсадника з можливістю стабільно підтримувати температуру та додаткове освітлення, січневі посіви краще взагалі не розпочинати. Без тепла і світла розсада швидко витягується, слабшає і втрачає потенціал ще до висадки.

Раніше городники практикували надранній посів за наявності серйозної підготовки. Йшлося про утеплені розсадники з плівкою у кілька шарів, опаленням і постійним досвічуванням лампами. У таких умовах висівали культури з дуже довгим періодом розвитку, яким потрібно багато часу від сходів до цвітіння. Але це радше виняток, ніж правило.

Якщо ви не вирощуєте розсаду на продаж і не маєте спеціальних умов, я раджу в січні не сіяти жодних культур. Надто рання розсада легко переростає, стає крихкою і потребує складного догляду. Навіть за підсвічування неправильна температура може звести всі зусилля нанівець.

Оптимальні строки для посіву більшості культур починаються значно пізніше. Квіти з тривалим періодом розвитку, такі як еустома, ампельна петунія чи пеларгонія, зазвичай висівають у середині лютого. Тоді світловий день поступово збільшується, а розсада росте рівномірніше. До цієї ж групи належать віола, гацанія та діхондра, які також потребують часу, але не терплять поспіху.

Навесні, ближче до квітня, розсаду поступово переносять у легше обігріті приміщення або теплиці. Там вона зміцнюється і готується до висадки у відкритий ґрунт, що зазвичай відбувається в середині травня. Такий підхід дозволяє уникнути стресу для рослин і отримати здорові, міцні саджанці.

Ці рекомендації підходять більшості городників, адже не всі мають змогу опалювати розсаду взимку. Та й потреби в цьому зазвичай немає. Набагато ефективніше дотримуватися перевірених строків посіву, ніж поспішати.

Надранній посів здається привабливим, але часто обертається зайвими проблемами. Тому я раджу не квапитися, дотримуватися календаря і дати рослинам старт у правильний час. Тоді кожна насінина матиме шанс показати найкращий результат без зайвого ризику.